21 листопада минає 140 років від дня народження легендарного хорового диригента з Лохвиччини Нестора Городовенка
Слідкуйте за «Новини Полтавщини» в Google
21 листопада минає 140 років від дня народження легендарного хорового диригента з Лохвиччини Нестора Городовенка
Нестор Городовенко (1885-1964 ) − український хоровий диригент, художній керівник капели «Думка», педагог, громадський діяч, заслужений артист УРСР з’явився на світ 140 років тому 21 листопада. В історію національної музичної культури він ввійшов не тільки як видатний хормейстер, а і як митець незвичайної творчої долі.
Джерело: Полтавська ОВА
Нестор Феофанович народився у Венславах на Полтавщині. Ще з раннього дитинства долучився до краси рідного слова, волелюбної поезії Кобзаря. Юнаком відвідував місцевий церковний хор, у якому вперше помітили його музичні здібності. Доленосне враження на юнака справила зустріч із М. Лисенком, який 1902 року зі своїм хором виступав у Лохвиці.
Після закінчення Глухівського педагогічного інституту Нестор працював у навчальних закладах Полтавщини, Київщини, Вінниччини, у яких викладав співи й керував хорами. Із 1917 року трудився в Києві: спершу викладачем 2-ї української гімназії, керівником хорів університету й Всеукраїнської вчительської спілки, у 1919-1937 роках − художнім керівником і головним диригентом капели «Думка».
Тодішня влада очікувала, що капела має на меті «створення сучасного революційного репертуару» та культивування його «серед широких пролетарських мас». Але незламний Нестор Феофанович боронив національну музичну культуру від партійних функціонерів, котрі все більше втручалися в творчу діяльність його «Думки», щоб спрямувати її лише в агітаційно-пропагандистське русло.
Неймовірними зусиллями Городовенку вдалося зберегти національний репертуар капели. У наскрізь зрусифікованому середовищі, більш як на 80% репертуар «Думки» складався з творів М. Лисенка, М.Леонтовича, О. Кошиця, С. Людкевича, П. Демуцького, Я. Степового та інших українських композиторів. Навіть у важких 1930-х роках капела залишилася популярною, хоча над її керівником не раз нависала загроза звільнення й арешту.
На той час у репертуарі «Думки» було 500 хорових творів, склад – 50 співаків. Капелу знали далеко за межами України. Неймовірно вдалими були гастролі у Франції (1929). У парижан велике захоплення викликала обробка Н. Городовенком пісні «Дударик».
За вказівкою директивних органів у травні 1936 року Нестора Городовенка було безпідставно звільнено з капели. Невдовзі він одержав призначення на посаду керівника вокальної групи Українського ансамблю пісні і танцю, з яким 1942-го гастролював Північним Кавказом. Був диригентом Української національної хорової капели в Києві під час окупації (1942-1943), організатором і керівником хору імені М. Леонтовича при Інституті народної творчості у Львові (1943-1944).
1944 року Нестор Городовенко виїхав до Німеччини, де 1945-го організував хор «Україна», для якого розшукував знаних йому співаків по всій Європі.
Переїхавши 1949 року до Канади, заснував у Монреалі хор «Україна», яким керував до кінця життя і який посів важливе місце в історії музичного мистецтва української діаспори Канади у 50-60-х роках XX сторіччя. Основу хору становили українці, які прибули до Канади з Європи у 1948-1949 роках.
«Його невичерпна творча енергія, наполегливість, одержимість у досягненні поставленої мети, небувала працездатність і вміння розкривати перед співаками хорів, якими він керував в Україні, Німеччині та Канаді, неповторну красу рідної пісні, завжди викликали подив і захоплення сучасників. Нестор Городовенко також відзначався гострим розумом і складним, «вибуховим» характером. Був досить прискіпливим щодо виконання своїх диригентських вимог, дотримання дисципліни співаками. Він знав напам’ять сотні пісень, партитур хорових творів. Усі ці якості мистецького темпераменту, зрештою, і вивели його у хормейстери світового рівня», − писав Г. Шибанов, який досліджував життя та творчість митця.
За радянських часів ім′я Нестора Городовенка замовчувалося, а згадки про нього були заборонені, як про буржуазного націоналіста, який емігрував на Захід. Так тривало до того часу, доки Україна не здобула незалежність і не стали повертати з багаторічного забуття імена її видатних синів і дочок. Тепер же митець посів належне місце в історії національної музичної культури ХХ століття. Його багатогранна творчість вивчається і популяризується.
Ім’я Нестора Городовенка просвоєні вулицям у Полтаві та Лохвиці.
[wp_show_posts id=”1014795″]
матеріал підготував/ла: Віолета Скрипнікова
